Вищевказане питання є таким, що дискутується на рівні бухгалтерів представництв та працівників органів державної влади. Сформулюємо і свою позицію у цьому питанні. 

За визначенням,  наведеним в ст. 19 закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", вимога про встановлення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів носить обов’язковий характер для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Всі перелічені особи відносяться до двох видів роботодавців – юридичні особи та фізичні особи, які використовують найману працю. Відповідно потрібно розглянути питання щодо віднесення представництв іноземних компаній до переліку осіб, вказаних у вимогах закону.

Представництва іноземних компаній не відносяться до групи юридичний  осіб, перелік яких наведений в законі. Говорячи юридично вивіреною мовою представництва іноземних компаній без права юридичної особи не підпадають під суб'єктний склад осіб, які перелічені в  статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". А відтак,  на Представництва іноземних компаній не поширюється вимога щодо обов’язковості встановлення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Подібну позицію повністю поділяє і Фонд соціального захисту інвалідів України, який в своєму Листі від 11.09.2007 р. № 1/6-417 та в Роз’ясненні від 17.04.2006  № 06ю-75/667 підтвердив відсутність обов’язку представництв іноземних компаній створювати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Підсумовуючи вищевикладене, можна з впевненістю констатувати що вимоги закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо створення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів і притягнення до  відповідальності за його невиконання не поширюється на представництва іноземних компаній  в Україні.

Антон Корень

Помічник аудитора "ЮК "Дешунін і партнери"

Опубліковано в "Бухгалтер і закон"